Варто жити далі

В дитинстві мені здавалося, що життя не зовсім справедливе до мене. Почувалася наче героїня трилеру, де у третій частині маньяк із першої – знову уривається у життя і все псує.

Потім я виросла, отримала купу освіт і твердо вирішила, що все залежить від мене🥰🧘🏻‍♀️

І ось я на порозі здійснення мрії.

На фото січень 2020 року.

Позаду мене мирний Харків. Попереду – Руська Лозова.

Через декілька годин я вилітаю в Дубай, в мене ось ось з’явиться будинок, в якому я збираюсь прожити життя.

Нібито нарешті я опанувала всесвіт.

Кіно скінчилося і головна героїня повинна жити довго і щасливо.

Прилітаючи в Емірати дізнаюся, що сусідній літак збили ракетою. І розумію що пішла 4 частина мого трилеру, але вже з елементами блокбастеру.

Потім корона, війна… і я вже походу не у фільмі, а у багатосезонному серіалі і чим далі тим страшніше.

Інколи хочеться прокричати:

«Агов Боже, я вже не витримую!!!»

А потім згадуєш тих, хто віддали своє життя і розумієш, що ти не тільки маєш жити, а ще й робити щось важливе. Бо не дарма ж хтось зверху зберіг саме твоє життя…